Досвід автора

Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується.

В. О. Сухомлинський.

Діяльнісний підхід у вихованні патріотизму шляхом використання інноваційних форм та методів роботи

    Ось уже  17 років я  працюю вчителем початкових класів у  Суховільському НВК«ЗОШ    І-ІІ ступенів -ДНЗ».

     Дитина приходить у школу як у новий,цікавий,незвіданий світ, повний  несподіванок і дитячих страхів.

      Моє завдання,як і кожного вчителя,перетворити навчально-виховний процес на цікавий,захоплюючий світ радості,сповнений бажання відкривати, пізнавати,дослі - джувати ,генерувати нові ідеї.

        Щодня ,ідучи до школи,я нагадую собі  слова великого педагога В.О.Сухомлинського  : «Не забуваймо,що в школі дитина не тільки вчиться. У школі  дитина живе. Там,де вчителі забувають цю істину,навчання і виховання  стає для дитини важким тягарем».

       До кожної дитини  класу у мене є свій підхід,своя думка:

                                     «Кожна зернина

                                 Має свій початок.

                                 Кожна дитина -

                                 Свій природний задаток».       

Мої правила співпраці з дітьми:

1.Вір у дитину.

2.Підкресли краще.

3.Вивчи дитину.

4.Допоможи дитині розкритися.

5.Підтримуй дитячі починання.

6.Не принижуй гідність дитини.

7.Свори для дитини ситуацію успіху.

           Професія першого вчителя унікальна,неповторна,життєдайна.

Саме він відкриває нову «шкільну епоху» дитинства,спрямовує невичерпну дитячу енергію через любов,розумну вимогливість,виховує повагу малюків  до свого нового статусу,виписує школярську долю.

    Вчитель щоденно сіє в душах дітей добро,правду,милосердя,утверджує справедливість та плекає совість. Моральною опорою в цій благородній справі слугують мені елементи національного виховання,зокрема:народні традиції, звичаї, обряди.

У першу чергу,я вірю в кожну дитину,в її розум і можливості.

Визначальна складова моєї роботи-це пошук і впровадження інноваційних педагогічних технологій навчання відповідно до сучасних потреб особистості й суспільства. Використання активних форм і методів навчання,безперечно, мають багато переваг.

            Моя щоденна робота починається із безлічі запитань:

ü Чи все я продумала , ідучи на урок?

ü Чи готова дати відповіді на всі дитячі запитання?

ü Чи готова творчо мислити ?

ü Чи маю я сили до щоденного самовдосконалення?

ü Чи знайду я краплину часу для кожних допитливих оченят?

ü Чи зможу я правильно оцінити дитячі старання?

      Я не боюся експериментувати у своїй роботі,бо страх породжує безсилля і безвихідь,а поряд з маленькими дітлахами  я почуваю себе сильною,повною творчих сил і енергії,  бажання працювати з дітьми і відкривати їх сили і можливості.

Уміння й бажання навчатися-той фундамент,який я маю закласти як учитель. Тому перед кожним уроком шукаю відповідь на «вічне» запитання,як  організувати навчальну роботу,щоб вона викликала емоційне піднесення у школярів,неодмінно позитивно  впливала на їхні почуття й думки,збагачувала їх досвідом самостійних пошуків і роздумів.

Вважаю ,що дітей обов’язково потрібно навчити відповідати і ставити питання  один одному. Використовую ситуації із мотиваційним характером щодо необхідності  володіння культурою,а також намагаюся на основі життєвих задач навчити учнів порушувати актуальні життєві питання(наприклад екологічні). Пов’язую матеріал з очевидними життєвими явищами.

         Учитель має бути оптимістом в ставленні до ди­тини. Тому кожний день мені з дитиною  необхідно починати радістю, закінчувати — миром.

             Необхідно, щоб кожний етап уроку, форма і ме­тод відповідали певній меті. Учні    мають брати участь у мотивації навчальної діяльності.

          Оскільки неуважність учителя до запитань маленьких «чомучок» може стати наслідком зникнення в дитини запитань взагалі, викликати байдужість до життя. Тому вчи­телю слід працювати над розвитком мислення учнів, а не механічного запам'ятовування, давати відповіді на ті запитання, які дитина ставить,а не лише на ті, що записані в плані-конспекті уроку.

        Інколи вчителі піддаються слабкості і не хочуть впроваджувати щось нове у навчально-виховний процес,боячись з цим не справитися. Я ж дотримуюся такої позиції,що не соромно чогось не вміти,чогось не знати,соромно не хотіти цього навчитися.

        Дитина чекає від нас дій,інколи нас наслідує,копіює наші вчинки, слова,тому

вчитель  має бути еталоном,взірцем в усьому. Наш необдуманий  крок,слово,вчинок може стати руйнівним у свідомості дитини.

           Дитинка,мов мала зернинка,вчитель-то господар і саме від мене як вчителя залежить те ,яке колосся виросте з цих зернят . Народна мудрість говорить: «Що посієш,те пожнеш».

          На даному етапі роботи на вчительській ниві я велику увагу приділяю вихованню патріотичних почуттів, закладанню основ національно-патріотичної свідомості.

           Здається, якщо ми українці,то маємо любити свою мову,народ,поважати звичаї,обряди,знати своє коріння. Але не все так просто,бо проблема патріотичного виховання є надзвичайно актуальною, оскільки сучасні школярі забувають своє коріння, не знають історії, не прагнуть змінити життя своєї країни. І це насправді велика проблема, яка тягне за собою багато факторів. Адже на сьогоднішній день ми маємо знецінення традиційних моральних цінностей, пропаганду жорстокості, бездуховності, насильства, зокрема через засоби масової інформації, невизначеність в оцінці подій історичного минулого українського народу. Все це негативно впливає на моральні та патріотичні переконання учнівської молоді. У контексті подальшої розбудови суспільства виникає потреба у формуванні активної, творчої особистості учня-патріота, від діяльності якого у майбутньому значною мірою залежатиме духовний розвиток і добробут Української держави.

        Значимість національно- патріотичного виховання особливо гостро позначилася в сучасний період - у зв'язку з втратою людьми моральних орієнтирів у власному житті. Опитування, проведене Інститутом Горшеніна протягом останнього року в Україні, Польщі, Казахстані та Росії, показав, що рівень патріотизму серед молодих громадян найгірший саме в Україні.  За останніми даними, тільки 55,4% української молоді вважають себе патріотами. Дефіцит моральних цінностей і нехтування моральними нормами стають повсюдним явищем. Тому все гостріше постає питання про підвищення рівня патріотичного виховання. Необхідно виховувати, починаючи вже з молодшого шкільного віку, доброту, відповідальність, почуття власної гідності, громадянськість. Таким чином, виховання патріотизму - це моя найважливіша педагогічна задача.

        Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

        Школа має невичерпні можливості для здійснення громадянського, патріотичного виховання учнів, формування у них відповідних знань, цінностей, моделей поведінки. Вступаючи у численні взаємини в шкільному колективі, дитина навчається вирішувати конфлікти ненасильницькими способами, доходити розуміння з оточуючими за допомогою діалогу, вчиться захищати права людини, зокрема свої права. 

Мені здається,що патріотичні почуття слід починати виховувати не з початкових класів,не з дитячого садочка,а з перших днів життя дитини,бо з першим словом матері,з першою колисковою,з першими обіймами матері до свідомості дитини будуть долинати перші  іскорки усвідомлення,що я українець,що ніщо так прекрасно не звучить як мамина колискова,українське слово,які розливаються стоголосими барвами у моєму серці,буде  приходити день за днем розуміння того,що Україна - то найкращий край,що тут  усе мені рідне:кожна стежинка,поле,деревце,сім'я,друзі.

Національно-патріотичне виховання молодших школярів я розглядаю не як одностороннє явище,а як сукупність кількох складових:

ü  моральне виховання(виховання кращих рис справжнього патріота: співчуття,доброта,милосердя,толерантність та ін.);

ü  громадянське виховання(формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично, юридично дієздатною та захищеною);

ü  національне виховання – формування гармонійно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної та національно свідомої людини, наділеної глибокою громадською відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими й духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю, підприємливістю й ініціативністю;

ü  патріотичне виховання – це комплексна, системна й цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, школи, інших соціальних інститутів щодо формування високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про своє і народне благо, готовності до розбудови демократії, виконання громадянського та конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, прагнення цілісності, незалежності України, сприяння єднанню українського народу, громадянському миру та злагоді в суспільстві.

         Актуальним  є питання національно – патріотичного виховання ще й тому,що учні початкових класів бачать те,що відбувається в нашій країні:їхні батьки,дядьки,брати мобілізовані,беруть участь у воєнних діях,застосовують зброю,працюють волонтерами,беруть участь у акціях протесту. Діти спостерігають за життям  однолітків у Донеччині,Луганську і у них виникає тисячі дитячих запитань,у дитячі думки закрадаються тисячі страхів про те,а що буде завтра у нас,а що буде далі.

       Не в усіх школах є психологи,які знизять рівень дитячої тривожності заспокоять і направлять думки дітей у правильне русло. Моє завдання,як і завдання інших педагогів, заспокоїти дитину,  дати дітям чіткі й зрозумілі пояснення, не давати нездійсненних обіцянок, а головне утримуватися від коментарів, спрямованих на руйнацію національної єдності в державі. Натомість потрібно розповідати учням, що держава і громадяни  роблять усе можливе для відновлення миру та порядку в країні, що лише в національній єдності та національній гідності наша сила й незламність.

         Рівень досягнень з реалізації національно-патріотичного виховання у моєму класі залежить від обраних форм і методів роботи,навчальних технологій,а також від рівня моєї фахової майстерності і скомпонованих матеріалів. Саме тому я обрала діяльнісний підхід у вихованні патріотизму шляхом використання інноваційних форм та методів роботи,бо  через механізм власної діяльності людина оволодіває соціально-культурним досвідом. Виховання патріотизму є цілеспрямовано діючий педагогічний процес організації та стимулювання активної діяльності особи по оволодінню соціально-культурним досвідом людей в системі розвитку загальнолюдської культури й цінностей.

        Добираючи інноваційні форми і методи роботи,  я керуюся словами Конфуція: « Я чую, і я забуваю,я бачу, і я пам’ятаю ,я  роблю, і я розумію.» Тому,  добираючи ці  форми роботи, я хочу досягти з дітьми не пасивного споглядання навчально-виховного процесу чи  мимовільного опрацювання матеріалу патріотичного характеру,а активної праці учнів на уроці,тобто, щоб діти  були активними діячами під час навчально-виховного процесу.

       Патріотичне виховання школярів в сучасних умовах не можливе без застосування інтерактивних (дискусійних методів). Воно, на думку, О. В. Сухомлинського, повинно «не заганяти ідеї патріотизму в знаннєві конструкти, а пропонувати учням вправляння в діях, в конкретній емоційно-діяльнісній сфері чи то у вигляді трудових зусиль, чи у вигляді емоційно-ціннісних, вільних від оцінювання переживань, не позбавляючи особистості й суспільство в цілому могутнього стимулу позитивного розвитку в цьому напрямі» . Цілком поділяючи цей напрямок патріотичного виховання школярів, я вважаю  за необхідне включити його у зміст виховної роботи з проблеми патріотичного виховання молодших школярів у масову практику початкової школи.

      До організаційно-методичного забезпечення виховного процесу на національних засадах С.Русова включала методи стимулювання таких видів художньої діяльності дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, як гра-драматизація, театралізація, спів, малювання, художнє слово (опанування рідною мовою), екскурсії в природу.

Основними формами діяльності для реалізації патріотичного виховання школярів є:

-              інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, “філософський стіл”, “відкрита кафедра”, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, “жива газета”, створення книг, альманахів);

-              діяльнісно-практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);

-              інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки);

-              діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування);

-              індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо);

-              наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).

          Не менш ефективною формою освітньої роботи з патріотичного виховання учнів початкових класів  є проведення спільних з батьками заходів (проектна діяльність, свята, розваги, виставки, конкурси): «Козацькі розваги». «Ігри патріотів», «Українські страви», «Намалюй Україну» та ін.

             Найчастіше  на  своїх уроках я використовую дидактичні ігри патріотичного спрямування,адже  дитина приходить у школу з навичками ігрової діяльності. Вона грається в садочку,вдома і ми не можемо забрати в неї цей вид діяльності.

            Гра - це природна для дитини і гуманна форма навчання. Навчаючи за допомогою гри, ми вчимо дітей не так, як нам, дорослим, зручно дати навчальний матеріал, а як дітям зручно і природно його взяти.

          А. С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…”

         Оскільки у молодшому віці у дітей домінує образне мислення, то найбільш характерними є такі форми діяльності:ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, інсценування, гра-бесіда, гра-мандрівка, екскурсія, ігрова вправа, колективне творче панно, бесіда, тематичний зошит, ранок, свято, усний журнал, групова справа, оформлення альбому, уявна подорож, школа ввічливості, демонстрація, розповідь, моделювання, вікторина, екскурсія, виставка малюнків, операція-рейд, виставка-ярмарок, перекличка повідомлень, добродійна акція, хвилини з мистецтвом, година спостереження, година милування, спортивні змагання, козацькі забави, театральна вистава, ляльковий театр, ведення літопису класного колективу, веселі старти, естафети, догляд за рослинами і тваринами,конкурси, ігри, : історичні ігри-подорожі у часі,ігри-мандрівки, спортивні ігри-змагання, ігри-змагання, свята(наприклад, „Козацькі забави”), ігри-драматизації „за змістом казок”,навчальні ігри на уроках з виховним навантаженням патріотичного характеру тощо.

       Я використовую  ігри патріотичного спрямування в навчально-виховному процесі молодших школярів,бо вважаю,що використання їх  відкидає одноманітність,посилює інтерес до предмета,навчання,розвиває продуктивне мислення,виховує культуру спілкування,поліпшують міжособистісні взаємини,краще реалізують єдність навчання,виховання й розвитку учнів, допомагають  учням у формуванні життєвих компетенцій ,  навчання відбувається шляхом взаємодії учасни­ків навчально-виховного процесу. Це співнавчання, у якому вчитель та учні є суб'єктами навчання. Ви­користання ІТН дає можливість моделювати реальні життєві ситуації.

         Використання розвивальних ігор  патріотичного спрямування сприяє  формува - нню  в учнів умінь і навичок,виробленню їх власних цінностей,створюють атмосферу співробітництва,творчої взаємодії.

            На уроках  з навчальних предметів початкової школи  можна дібрати ігри    патріотичного спрямування різного характеру,лишень потрібно додати трішки бажання,фантазії,творчості. Не обов’язково їх скачувати з Інтернету. Можна придумати свої разом з дітьми,осучаснити існуючі,вдихнути у них новизну навчального матеріалу і патріотичний зміст.

             Наприклад, при вивченні з української мови теми «Власні і загальні іменники. Велика буква у власних іменниках», я проводжу таку  гру  «Хто знає найбільше  назв мiст». Я починаю гру, називаючи місто (наприклад, Київ), один з учнів називає місто України, що починається на останню букву цього слова, і т. д. Перемагає той, хто останнім правильно назве місто.

 Цікавими   дітям є вправи творчого характеру.

Творча робота

 Горобчики тут побували.

Дзьобиками літери поскидали.

Потрібні букви в ряд складеш –

Вірш про Україну ти знайдеш.

Х*Ч       М*Л*Й      Я,       НЕ*ЕЛ**КИЙ,

З*Т*      Д*Б*Е       *Н*Ю,

Щ*       К*АЙ       Р*Д*ИЙ   –    УК*А*Н*,

Я      Ї*      К*Х*Ю.

(Хоч малий я невеликий,

Зате добре знаю,

Що край рідний – Україна,

Я її кохаю.)

                             П.Тичина

          На уроках читання я пропоную таку гру «Cкладіть прислів’я , співвідносячи їх частини.»

  

      Та земля мила,                            якій своє гніздо не миле.

      Всяка пташка                              життя віддай.

      Погана та пташка,                       де мати народила.

      За рідний край                             хто у своєму домі.

      Добре тому,                                 воля нам світліша сонця.

      Людина без Вітчизни -                своє гніздо має.

      В нашій рідній стороні                своя сторона.

      Кожному мила                         як соловей без пісні.

Гра «Маленький поет».

Я люблю свій рідний…(край),

Рідну землю,ліс і ….(гай).

Рідну стежку,свою…(хату).

Ще бабусю,маму й …(тата).

І свою рідну….(стежину),

Пишну, червону…(калину).

Ніжну пісню…(колискову)

Й вишиваночку…(святкову).

Ліси,гори і долини

Й найріднішу- … (Україну).

      На уроках природознавства я використовую ігри патріотичного характеру екологічного спрямування «Думаємо  про Батьківщину?Так чи ні?»

v Людина повернулася з лісу з оберемком квітів.

v Садить дерева,квіти біля будинку.

v Миє машину на березі озера.

v Відвезла сміття на сміттєзвалище.

v Викинула сміття на узліссі.

v Забула рідну мову.

v Дотримується звичаїв і обрядів свого народу.

Гра «Мікрофон»Що я зроблю для рідної землі?

( Діти  уявляють себе чарівниками,президентами,депутатами або простими українцями і розповідають про те,що вони зроблять для України.)

       Під час вивчення предмету  «Я у світі» ми з дітьми створюємо проект «Україна - наш спільний дім». Створення проектів  патріотичного характеру дозволяє учню побути самому дослідником історичних джерел,що стосуються України,побути винахідником, відчути свою значущість від виконання певних досліджень.

     Ознайомлюючись у процесі розробки проекту з новими фактами, подіями, отримуючи нову і цікаву інформацію, учні відчувають подив, переживають радість відкриття. Здатність бачити можливість для застосування знань у повсякденному житті також є актуальною для розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів, оскільки діти цього віку не мають достатнього досвіду, аби самостійно оцінити значущість навчального матеріалу. Така здатність власне і є показником розумового розвитку учня, вона свідчить про активність процесів спостереження, уяви, мислення.

       Під час створення проектів патріотичного характеру я надаю  широкі можливості для формування в учнів умінь,  пов’язаних із самостійним освоєнням нових знань. Вони виявляються у розмаїтті форм самостійної роботи, оволодінні новими способами пізнавальної діяльності, проблемному підході, елементах пошуку або дослідження, творчому характері діяльності.

            Проектна технологія дозволяє одночасно і більш ефективно формувати в учнів низку ключових компетентностей, перш за все — «уміння вчитись», тобто вміння самостійно здобувати знання у будь-якому вимірі «простору навчання». Вони вчаться організовувати свою роботу з розв’язання актуальних проблем і досягнення потрібного результату, набувають навичок самоконтролю, самооцінки, самовдосконалення. Співпраця учнів між собою та з учителем під час виконання проектів сприяє формуванню соціальної компетентності демократичної природи. Учні навчаються спільно визначати проблеми і мету діяльності, ефективно співпрацювати, бути ініціативними і відповідальними за прийняття рішень, обґрунтовано долати суперечки та ін.

       Створення проектів патріотичного спрямування дозволяє учням реалізовувати власні інтереси,власну значущість своєї роботи. Дитина радіє своїм успіхам,бо вона знає відповідь на проблемне питання ,яке перед нею стояло і відповідь вона знайшла сама,завдяки своїм старанням,пошуковій діяльності,наполегливості.

       Дієвими формами роботи є і уявні подорожі в майстерню гончара,де діти ознайомлюються із своєрідним процесом створення українського посуду та особливістю Петриківського розпису.

       Не менш важливим у моїй роботі є проведення спільних заходів з батьками , родинних свят,виставки «Український сувенір»,виховні години  «Секрети бабусиної скрині», «Мене навчили руки батька» ,спортивні змагання «Справжні козачата» і т.д.

        Великим патріотичним змістом наповнені уроки мужності,де кожен урок надихає жити і творити на користь Україні,зростати справжнім патріотом,робити добрі справи,підтримувати воїнів АТО своїми листами,сувенірами,оберегами,добрим словом.

        Моє завдання,як вчителя,на даному етапі  досягнути єдності з батьками у навчанні і вихованні дитини,щоб наш навчально-виховний процес був направлений на виховання патріота України,здатного відстоювати свої права і свободи,громадянина,

готового самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єднанню українського народу та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

   Я маю забезпечувати умови,щоб  досягти  з дітьми таких результатів:

ü виникла зацікавленість у дослідженні історії рідного краю народних традицій, бажання їх берегти;

ü пошукова активність трансформувалась у допитливість;

ü розвинулися здібності до генерування оригінальних ідей;

ü  з’явилось відчуття особистої значущості від залучення до різних видів роботи.

       Також я формую  у свідомості моїх учнів розуміння того, що навчання для них сьогодні – найважливіша праця, результати якої принесуть в майбутньому користь не лише їм, а й державі,бо сильна ,розумна нація здатна перемогти ворогів,відстояти свої права,незалежність,здобути мир,зробити все для процвітання української нації та розквіту Неньки-України.

       Девізом у моїй роботі завжди є мій вірш:

Навчити можна читати,  
Складати із звуків слова,
Навчити можна стрибати 
Й творити різні дива.
Задумайтесь на хвилину,
А,може,навіть й на мить:
Як навчити дитину
Свою Батьківщину любить?
Учителю і матусі
Завдання найперше є-
Посіяти зерно любові
Спочатку у серце своє.
Щодня нехай рідне слово
У школі і вдома звучить,
Хай пісня лине казкова,
Й рушник вишиваний висить.
Вдягніться у вишиванки
Не раз в рік,а кожен день,
З молитви почніть свої ранки,
Зі співу вкраїнських пісень.
Творіть добро щогодини,
Воно вам вернеться по вінця.
Ми-дочки й сини України,
Ми горді,що ми-українці!
І хоч світ жорстокий нині,
Щодня щось нове і нове,
Та наша любов до України
У нашому серці щомиті живе.
                                                С.Музика

                                              
                                                                  

             Результативність  моєї роботи уже почала проявлятися:

ü У бажанні дітей брати участь у таких заходах: «Лист воїну АТО», « 5 КАРТОПЛИН», «Благодійні ярмарки»,«Акція пам’яті і надії», «Обереги для воїнів АТО», «Український сувенір», «Козацькі фестини» та інші.

ü  У готовності досліджувати історію своєї держави.

ü У  вмінні берегти і примножувати звичаї і обряди свого народу.

ü У дитячій творчості.

ü У бажанні допомогти воїнам АТО для досягнення миру і процвітання України.

    В ході проведення спостережень за учнями класу,анкетування,спільної роботи з  національно-патріотичного спрямування  я помітила,що знизився  рівень дитячої тривожності щодо завтрашнього дня.

  

Бібліографія

1.     Бех І. Д. Психологічні джерела виховної майстерності: навч. посіб. / Бех І. Д. - К. : Академвидав,2008. - 248 с.

2.Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання: навч. посіб. / Карпенчук С. Г. - К. : Вища школа, 1997. - 304 с.

3.Афанасьєв  А. Проблема формування ідеалів патріотичного виховання та ціннісних орієнтацій на сучасному етапі / А. Афанасьєв, Н. Іщук // Рідна школа. – 2009. – № 12. – С. 19–21.

4.Виховання громадянина, патріота, гуманіста: Навч.- метод. посібник К.І.Чорна –   

       К.: ТОВ «ХІК», 2004.- 96 с.

   5.Гонський В. Патріотизм як основа сучасного виховання та  ідеології держави /

      В.  Гонський // Рідна школа. – 2001. – № 2. – С. 9–14.

6. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української

      держави //Педагогічна газета. – 2000. - № 6 (72), червень.- 6 с.
   7.Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді /Бех І.Д., Чорна К.І. –  

      К.: Світ виховання, 2007.-31 с.